Севастопольский апелляционный

административный суд

__________________________________

Коктыша Игоря Геннадьевича

В О З Р А Ж Е Н И Е

в соответствии со ст. 191 КАСУ

на апелляционную жалобу ответчика по делу № 2-а-13239/09/1

на постановление Окружного административного суда

Автономной Республики Крым, от 12.03.2010 года

После ознакомления с апелляционной жалобой ответчика хочу обратить Ваше внимание на циничное искажение фактов и откровенную ложь, предоставленную суду за подписью представителя Государственного комитета Украины по делам национальностей и религий Н.Г. Бельского.

Ответчик по делу занимается манипуляциями фактов с целью оправдать свои противоправные действия и ввести суд в заблуждение, при этом гр. Бельский пытается своей некомпетентностью и непрофессионализмом, поставить под сомнение решения таких инстанций как: Европейский Суд по правам человека, Парламентская Ассамблея Совета Европы, Международная Амнистия, УВКБ ООН и многих других организаций и личностей высокого авторитета как в Украине, так и в мире.

На данный момент, как и ранее, ответчик демонстрирует своё предвзятое отношение и нежелание принять во внимание достаточно громкие факты, подтверждающие мою необходимость в убежище.

Доказательства преследования меня по признаку политических убеждений так и не были рассмотрены и объективно оценены ответчиком. Это говорит о том, что ответчик не заинтересован в установлении истины по данному делу и действует крайне предвзято.

Решение ответчика об отказе в предоставлении мне убежища считаю незаконным, поскольку ответчик, принимая решение об отказе мне в предоставлении убежища, нарушил принципы, предусмотренные ст. 2 КАСУ.

Доказательством предвзятого отношения ответчика служит тот факт, что известная правозащитная организация - лауреат Нобелевской премии мира - «Международная Амнистия» признала меня узником совести и требовала моего немедленного освобождения. В Срочной акции «Международной Амнистии» сказано, что обвинения против меня были сфабрикованы в следствии моей гражданской позиции и общественно-политической деятельности.

В своей жалобе ответчик пишет (на языке оригинала):

«Зазначена постанова не грунтується на законі, не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню з урахуванням викладеного нижче. 

У Постанові Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в адміністративній справі №2-а-13239/09/1/0170 вказано наступне:

„Судом встановлено, що Ігор Коктиш прибув в Україну у травні 2002 року легально. Підставами залишення на території України стали побоювання стати жертвою переслідувань з боку діючої влади Республіки Білорусь за ознаками політичних переконань, національності та релігії у зв'язку з тим, що позивач є опозиціонером, за національністю він є поляком, за релігійними переконаннями - римо-католиком, до яких влада
Республіки Білорусь ставиться вороже". Цей висновок суду, який зроблено на підставі в основному стверджень позивача у судовому засіданні, визиває серйозні сумніви.»

То, что я в мае 2002 года с целью оздоровления абсолютно легально прибыл в Украину, установлено не только судом, но и является неизменным и признанным фактом.

А вот основания остаться в Украине были на тот момент совершенно другими, (http://i-cent.org.ua/ehist.php) о чём я уже неоднократно говорил, в том числе Бельскому лично.

Опасения стать жертвой преследования со стороны Белорусских властей возникли гораздо позже, и именно в силу возникших обстоятельств я был вынужден обратиться за убежищем.

Выводы суда относительно моих опасений, были сделаны не только на основании моих утверждений, но и в результате объективного рассмотрения иных источников информации, подтверждающих такие опасения.

По последним данным на момент написания данного возражения ситуация в Беларуси на кануне предстоящих президентских выборов только усложнилась, что известно из публикации СМИ.  Опираясь на п.9 постановления №1 Пленума Высшего административного суда Украины от 25.06.2009 года -

пресс-центр Хартии'97 - http://charter97.org/ru/news/2010/6/28/30179/

«Еўрапейская Беларусь» - http://europeanbelarus.org/be/news/2010/6/26/1571/

пресс-центр Хартии'97 - http://charter97.org/ru/news/2010/6/28/30176/

Далее ответчик пишет (на языке оригинала):

«Так, у постанові вказано, що позивач наполягав на тому, що він організував та зареєстрував громадське об'єднання „Молодіжна гуманітарна асоціація імені Іоанна Боско" (МГА). »

В этом случае ответчик намеренно исказил факты.

МГА им. Иоанна Боско действительно зарегистрирована в г. Минск, однако после того, как мы начали сотрудничать и пытались зарегистрировать МГА им. Иоанна Боско в г. Барановичи, как собственно и в других городах Беларуси, власти отказали нам в регистрации без указания конкретных причин.

В то же время проводилась работа, препятствующая нашей деятельности. Это факт, что не сложно проверить, просто отправив соответствующий запрос в отдел юстиции.

Однако это просто не выгодно гр. Бельскому, т.к. в своей рекомендации отказать мне в убежище он ссылался на якобы зарегистрированный устав, даже не пытаясь что либо проверить, ради всё той же объективности.

К тому же суду были предоставлены образцы уставов зарегистрированной и не зарегистрированной организации, где видно, что на предоставленном мной уставе отсутствуют печати и другие свидетельства о регистрации, за исключением реквизитов принятия устава к рассмотрению.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Це ствердження не відповідає дійсності, тому що заявник у судовому засіданні наполягав на тому, що влада Білорусі відмовляє в реєстрації цього об'єднання. Саме цю обставину позивач вказував, як таку, що доводить переслідування його з боку влади Білорусі. При цьому позивач звинувачував представника відповідача у тому, що він не запросив офіційні органи Республіки Білорусь про наявність реєстрації МГА. Ці звинувачення Коктиш І.Г. припинив лише після того, як представник відповідача вказав на протокол співбесіди, де він прямо вказав, що „Молодіжна гуманітарна асоціація імені Іоанна Боско" зареєстровано у Мінську та декількох інших містах.»

Это «грамотно» вырванный контекст, т.к. далее в протоколе собеседования следует: «Однако, местные органы власти населённых пунктов, в том числе в Барановичах, где я жил, препятствуют как в регистрации, наших региональных подразделений, так и их деятельности.»

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Як приклад переслідування на батьківщині Коктиш І.Г. наводить факти, нібито, перешкоджання влади Республіки Білорусь у влаштуванні концертів, забороні транслювання його творчості на радіостанціях та телебаченні. Але це твердження спростовується документами, яки були надані міграційної службі дружиною позивача під час розгляду заяви про надання статусу біженця, та на його прохання долучені до особової справи. Так, на аркушах 47-49 та 81-84 особової справи № 08КР00007 в характеристиках, яки були надані Коктишу І.Г. католицькими священиками, та керівництвом Барановицького представництва БКУУ прямо вказується на те, що Коктиш І.Г. та очолювана ним музикальна група
брала участь у концертах та фестивалях у містах Мінськ, Брест, Барановичи,
Ляховичи, Ліда, Береза, Гродно та інших, у программ «Акалада» на білоруському телебаченні, працював на телебаченні „Інтекс", видавав музикальні альбоми. 

Коктиш І.Г. брав участь у престижному фестивалі „Слов'янський базар" у Вітебську та у молодіжному фестивалі у Ватикані. Музикальна та громадська діяльність освітлювалася у газетах, копії статей з яких також, на прохання Коктиша І.Г., були долучені до особової справи (арк. справи 42-46). 

Вказані матеріали не були досліджені судом першої інстанції, хоча собова справа № 08КР00007 представником відповідача було надано до розгляду суду.» 

Такие люди, как гр. Бельский, занимаются не своим делом и просто не имеют морального права рассматривать дела, где люди просят о помощи. Это же циничный и бессовестный человек.

Я спокойно и в хронологическом порядке указал и на то, что преследования начались уже после того как группа «Млечный Путь» стала популярной. Предоставленные материалы как минимум подтверждают мою деятельность!

В отличии от ответчика, суд не стал путать хронологию событий.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Позивач вказав, що його громадсько-політична діяльність було спрямовано на пропаганду серед молоді здорового образу життя, боротьбу з наркоманією, алкоголізму та подолання соціальних проблем молоді. На питання представника відповідача, чи може така діяльність викликати незадоволення влади, тому що влада Республіки Білорусь має протилежні погляди на дані проблеми Коктиш І.Г. відповісти не
зміг.»

Я отвечал на все поставленные вопросы достойно, в отличии от «специалиста», в чем можно убедиться, прослушав аудиозаписи судебных заседаний.

Это очевидно, что проблема была не в этой части деятельности. Конечно же, власти боялись другого. Я смог объединить большое количество молодых людей по всей Республике под одной идеей. Вот что на самом деле представляло угрозу для режима последнего в Европе диктатора – гр. Лукашенко.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«У наданих Коктишем І.Г. під час розгляду заяви матеріалах є копія статті з газети „Наш край" від 18.07.2000р. (тобто в ті самі часи, коли за словами позивача відносно нього здійснювалося переслідування з боку влади Білорусі). В цієї статті Коктиш І.Г. розповідаючи про діяльність МГА говорить наступне (на мові оригіналу): «В Барановичах мы обошли множество предприятий, просили, убеждали их
руководителей помочь нам помещением, но, увы наши аргументы оказались для них, видимо, слабоватыми. А вот в Ляховичах нас поняли. И местная власть, и милиция, и руководители предприятий». Музикальна та концертна діяльність позивача, за його словами, саме й була вираженням його політичних переконань. Тобто заявник мав усі можливості для здійснення концертної діяльності, влада не перешкоджала йому в цьому, навпроти надавала підтримку, незважаючи на його політичні переконання, національність, віросповідання.»

Это не более чем очередной вырванный с общей картины фрагмент.

(http://i-cent.org.ua/files/doc/art_cent_1.jpg) В этом месте статьи речь шла исключительно о группе «Млечный Путь». К тому же стоит учитывать и максимально грамотную позицию такого интервью по отношению к действующему в стране режиму при внутренних задачах нашей организации. В любом случае, это опять же подтверждает мою общественно-политическую деятельность, а не опровергает её.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Віросповідання Коктиша І.Г. (римо-католик) та його національність (поляк) не можуть бути приводом його переслідування владою країни походження Республіки Білорусь. Про свідчать ті обставини що, римо-католицьку релігію сповідують приблизно 14% населення країни, тобто вона є однією з найбільш розповсюджених (після православної) у Білорусі конфесій. В Білорусі існує католицька Мінсько-Могильовська єпархія, католицькі навчальні заклади (зокрема Гродненська та Пінська духовні семінарії). Влада Білорусі підтримує тісні стосунки з римо-католицькою церквою. Президент Республіки Білорусь О.Г. Лукашенко був прийнятий Папою Римським. 

Поляки складають третю по чисельності національну групу Білорусі (після білорусів та росіян). Представники цієї національності є у органах державної влади. На території Республіки Білорусь легально діє Союз поляків Білорусії (белор. Саюз палякау Беларусі, іноді - Саюз палякау на Беларусі) - найбільша польська національна організація в Республіці Бєларусь із центром у місті Гродно. Згідно даним Комітету зі справам релігій і національностей при Раді Міністрів Білорусії, Союз поляків має 75 зареєстрованих і поставлених на облік первинних організацій, а також 17 Будинків польських. Громадяни Білорусі мають можливість без перешкоджань здійснювати безвізові поїздки до Польщі. Таким правом неодноразово користався позивач, про що він сам вказує.»

О преследованиях поляков в Беларуси хорошо известно мировому сообществу. Последний из примеров (статья от 28.06.2010) - это заявления сделанные кандидатами в президенты Польши Ярославом Качиньским и Брониславом Комаровским - http://charter97.org/ru/news/2010/6/28/30190

«Качиньский подчеркнул, что польские власти должны защищать поляков за границей, а в данный момент именно поляки в Беларуси требуют как можно более широкой защиты и любой президент должен этим заниматься.»

«Бронислав Комаровский также отметил, что нужно укреплять не только польские организации, которые являются одними из самых многочисленных негосударственных организаций в Беларуси, но и другие неправительственные организации, поскольку именно они являются основой демократического общества, которое необходимо постепенно создавать.

Именно этому, по мнению Коморовского, служат СМИ, которые вещают из Польши на Беларусь, а также недавнее подписание договора о малом приграничном движении, который позволит полякам из Беларуси и беларусам из Польши, разделенным границей, контактировать друг с другом.»

пресс-центр Хартии'97 - http://charter97.org/ru/news/2010/6/28/30176

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Таким чином, Коктиш І.Г. не мав побоювань зазнати переслідування у країні походження за ознакою політичних переконань, національності та віросповідання.»

Как я понимаю это гр.Бельский сделал очередной «объективный и справедливый» вывод.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Коктиш І.Г. неодноразово бував у Польщі, навчався там у католицькому університеті, відвідував Італію. Метою цих поїздок була у тому числі політична діяльність, про що він сам говорив на співбесіді. Після цих поїздок він постійно повертався до Республіки Білорусь. Колегія Окружного адміністративного суду справедливо вказує (цитуючи П.51. Розділу А. Глави 2 Посібника щодо процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН), що „побоювання є оціночним су-
дженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з'ясування обставин є досить важливим". Коктиш І.Г. знов та знов повертаючись до Республіки Білорусь, користувався захистом країни походження, що також говорить про відсутність побоювань зазнати переслідування у країні походження за ознакою політичних переконань, національності та віросповідання. Дані обставини не були враховані судом першої інстанції при розгляді справи. Держкомнацрелігій України при прийнятті рішення про відмову в наданні
статусу біженця Коктишу І.Г. не врахований той факт, що заявник до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебував в третій безпечній країні, а саме у Російської Федерації. Згідно до абзацу 7 ст.Ю Закону України „Про біженців" це є умовою за якою статус біженця не надається. Російська Федерація відповідає умовам третьої безпечної країни, як це зазначено у абзацах 6-12 ст. 1 Закону, а саме: „третя безпечна країна— країна, в якій особа перебувала до прибуття в Україну, за винятком випадків транзитного проїзду через територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про визнання біженцем чи отримання притулку, оскільки така країна: дотримується міжнародних стандартів з прав людини у сфері притулку, які встановлені міжнародно-правовими актами універсального та регіонального характеру, включаючи норми про заборону тортур, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; дотримується міжнародних принципів стосовно захисту біженців, які
передбачені Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколу про статус біженців 1967 року, враховуючи принцип невислання; має національне законодавство у сфері притулку та біженців, і її відповідні
державні органи визначають статус біженця та надають притулок; забезпечить особі ефективний захист проти вислання і можливість звертатися за притулком та користуватися ним; погоджується прийняти особу і забезпечити їй доступ до процедури визначення статусу біженця чи надання притулку". Суд першої інстанції у своєї постанові зазначив, що „коли у позивача виникли підстави для отримання статусу біженця він вже знаходився на території України та за її межи до „третіх небезпечних країн" не виїжджав". Тому суд не прийняв до уваги факт перебування позивача у третьої небезпечної країні до прибуття в Україну. Такий висновок суду суперечить ствердженням позивача про наявність переслідувань з боку влади Білорусі вже під час його перебування у країні походження. Зо-
крема, у підпункті В) пункту 1.2.1 позовної заяви Коктиш І.Г. прямо вказує, що він має „досвід переслідувань в країні походження (Республіці Білорусь)". Те саме позивач стверджував у судовому засіданні. До того ж при цьому суд суперечить власному висновку зробленому раніше, а саме: „Судом встановлено, що Ігор Коктиш прибув в Україну у травні 2002 року легально. Підставами залишення на території України стали побоювання стати
жертвою переслідувань з боку діючої влади Республіки Білорусь за ознаками політичних переконань, національності та релігії у зв'язку з тим, що позивач є опозиціонером, за національністю він є поляком, за релігійними переконаннями - римо-католиком, до яких влада Республіки Білорусь ставиться вороже", при цьому суд зазначив, що Коктиш І.Г. та члени Неформального молодіжного руху Республіки Білорусь неодноразово затримувалися міліцією у м. Барановичі із спробами інкримінувати їм вчинення злочинів. Усі ці події, яки позивач вважає переслідуваннями з
боку влади Білорусі, відбувалися на території країни походження, до того, як він її покинув та приїхав до Російської Федерації.

Тобто висновок суду, що „коли у позивача виникли підстави для отримання статусу біженця він вже знаходився на території України та за її межи до „третіх небезпечних країн" не виїжджав" є очевидно помилковим. 

Таким чином, до прибуття в Україну Коктиш І.Г. перебував у третьої небезпечної країні де міг звернутися з клопотанням про надання статусу біженця або притулку. Колегія Окружного адміністративного суду справедливо вказує (цитуючи П.51. Розділу А. Глави 2 Посібника щодо процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН), що „побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і
стала біженцем, а тому з'ясування обставин є досить важливим".»

И действительно, у меня и мыслей таких в голове не было, ведь обратиться за убежищем - фактически означает крайнюю меру самозащиты, и до того как в 2007 году меня арестовали, я в силу своей самоуверенности не видел необходимости просить убежище.

Но когда события стали развиваться крайне угрожающе я осознал, что сам себя защитить я уже не могу и обратился за помощью.

Бельский довольно предвзято излагает информацию.

Стоит обратить внимание, что власти Беларуси намеренно внешне не препятствуют поездкам за границу, причем не препятствовали как мне, так и кандидатам в президенты Беларуси в 2006 году.

Однако, позже бывший кандидат в президенты Республики Беларусь Александр Козулин будет брошен за решетку, за организацию акций протеста против фальсификации президентских выборов в День Воли 25 марта 2006 года.

13 июля Минский суд приговорил Александра Козулина к 5,5 годам тюремного заключения. В тюрьме Александр Козулин объявил голодовку, требуя рассмотрения белорусского вопроса в Совете Безопасности ООН.

Политзаключенный голодал 53 дня, потеряв более 40 килограммов веса и безвозвратно подорвав здоровье. Мужественный политик добился своей цели - представитель США поднял белорусской вопрос в Совбезе ООН.

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Колегія Окружного адміністративного суду АР Крим зазначила, що „рішення Верховного суду Республіки Білорусь оскарженню та опротестуванню у касаційному порядку не підлягає. Єдиний випадок, коли дозволяється оскарження рішень
Верховного суду Республіки Білорусь, що набрали чинності - це їх перегляд у порядку судового нагляду за протестами посадових осіб, а саме Голови Верховного суду Республіки Білорусь, Генерального прокурора Республіки Білорусь та його заступників". Саме у такому порядку було оскаржено рішення Верховного суду Республіки Білорусь стосовно Коктиша І.Г. 

З цього приводу суд першої інстанції робить помилковий висновок про те, що діюча влада Республіки Білорусь приділяє справі Ігоря Коктиша увагу, та вважає, що у світлі ситуації, яка склалася аргумент відповідача про відсутність у влади упередженості щодо позивача є надуманим та не приймає його до уваги. При цьому суд
не звертає увагу на те, що Коктишу І.Г. інкримінується скоєння тяжких злочинів не-політичного характеру. Переслідування з боку влади Республіки Білорусь у даному випадку носять суто кримінальний характер і не можуть вважатися такими, що пов'язані з його расою, віросповіданням, національностю, громадянством (підданством), належностю до певної соціальної групи або політичними переконанями. 

П.56. Розділу А. Глави 2 Посібника щодо процедур та критеріїв ви-
значення статусу біженців УВКБ ООН прямо вказує на таки обставини: „Преследования следует отличать от наказаний за обычные нарушения закона в соответствии с обычным правом. Лица, спасающиеся от преследования или наказания за такие преступления, как правило, не являются беженцами. Следует напомнить, что беженец - это жертва или потенциальная жертва несправедливости, а не лицо, скрывающееся от правосудия" (на мові оригіналу). 

На наявність ознак того, що Коктиш І.Г., звертаючись до органі державної влади України із заявою про надання статусу біженця має намір уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини свідчить той факт, що з цією заявою він звернувся лише після декількох років перебування на території України. Такий випадок прямо передбачений у п.22 Постанови №1 від 25.06.2009 Пленуму Вищого адміністративного суду України „Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів,
пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", де зазначено, що „судам слід зважати на те, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про надання статусу біженця в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення із заявою про надання статусу біженця може бути іншим, зокрема уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинені в країні громадянської належності злочини". Це положення було ігноровано судом
першої інстанції.»

На момент подачи заявления я уже находился в СИЗО, при этом процедура экстрадиции была приостановлена экстренным решением Европейского суда по правам человека. Освободили меня на основании конечного решения Европейского суда по правам человека, в котором сказано, что в случае экстрадиции заявителя в Беларусь будет нарушена статья 3 Конвенции. (http://hrlawyers.khpg.org/index.php?id=1263300251) 

По поводу внимания со стороны режима, стоит подчеркнуть, что такая ситуация привлекла внимание и Парламентской Ассамблеи Совета Европы (http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/WorkingDocs/Doc07/EDOC11464.htm)

На моём официальном сайте размещён отрывок из доклада в ПАСЕ, касающийся дела, где докладчик объясняет причины необходимости поддержки данного дела Ассамблеей. Сам доклад на тему "Злоупотребление уголовной системой правосудия в Белоруссии" находится на официальном сайте ПАСЕ.

«Предоставленных документов более чем достаточно, так что все эти записи – чистая формальность», так гр. Бельский преподносил ситуацию в начале, до того как я твердо дал понять, что платить мне нечем, к тому же по закону, всё это совершенно бесплатно. А теперь, пытаясь выйти из ситуации, Бельский пишет просто абсурдную жалобу.

Но главное, я понимаю, что мне всё равно откажут, хоть вагон бумаг и толпу свидетелей потому, что так кому-то надо…

Далее из жалобы ответчика (на языке оригинала):

«Враховуючи вказані обставини, відповідно до ч. А статті 1 Конвенції 1951 року „Про статус біженця", абзацу 2 статті 1, абзаців 5, 7 статті 10 Закону України «Про біженців». Державним комітетом України у справах національносте та релігій Коктишу Ігору Геннадійовичу 11.05.1980 р.н., громадянину Республіки Білорусь було цілком законно відмовлено у наданні статусу біженця. Таким чином, це рішен-
ня не боже бути визнано протиправним та скасовано.» 

Все приведённые в жалобе ответчика аргументы не выдерживают факта открытого игнорирования предоставленных моей стороной доказательств, в свете массовых преследований людей в Беларуси за признаком политических убеждений. Это в свою очередь свидетельствует о нарушении ответчиком принципов добросовестности и рассудительности при принятии решения об отказе в предоставлении мне убежища.

Как Вы видите, из материалов дела следует вывод, что в распоряжении ответчика было достаточно доказательств того, что я вполне обоснованно опасаюсь преследований со стороны властей Беларуси по признаку политических убеждений.

Очевидно, что решение отказать мне в предоставлении убежища незаконно и противоправно, так как такое решение открывает возможность для депортации меня в Беларусь, а следовательно, нарушается принцип пропорциональности, утвержденный КАСУ.

Опираясь на ст. 191 КАСУ,

П Р О Ш У

Апелляционную жалобу ответчика по делу № 2-а-13239/09/1 на постановление Окружного административного суда Автономной Республики Крым, от 12.03.2010 года оставить без удовлетворения, а судебное решение Окружного административного суда Автономной Республики Крым, от 12.03.2010 по делу № 2-а-13239/09/1 без изменений в соответствии со ст. 200 КАСУ.